“Це нормально!”
За що себе не варто критикувати у роботі?
Отримати відмову від кандидата на оффер – це нормально.
Кандидати іноді кажуть “ні”, не варто це сприймати на власний рахунок. Просто в цей час ваші рішення не співпадають. Візьміть у кандидата фідбек, проаналізуйте ситуацію та застосуйте нові підходи у наймі. Після таких дій точно буде новий кандидат, який погодиться на співпрацю.
Знаходити спільний конект з колегами не одразу — це нормально.
Адаптація до нового колективу не буває швидкою. Усім потрібен час, щоб знайти спільні інтереси чи звички в роботі.
Звісно, спочатку ви будете мега серйозними, а за кілька днів спільна ранкова кава – це вже ритуал.
Закривати вакансію довший термін, ніж планували – це нормально.
Пошук ідеального кандидата часто схожий на пошук подарунків близьким людям: витрачаєш багато часу, але знаходиш справді цінну річ. Але ж ви погоджуєтеся, що пошуки варті цього?
Понеділок і знову немає бажання йти на роботу? Це нормально.
Меми про понеділок і втому – серед збережених? Розуміємо. Кожен хоче зранку поспати довше і відкласти всі дзвінки. Твоя втома – сигнал, що варто звернути на себе увагу.
Не повністю погоджуєшся з думкою керівника? Це нормально.
Якщо керівник не підтримує твою ідею – це не означає, що вона погана, або тебе хочуть звільнити. Різні погляди на однакові речі – це теж окей, і в роботі так буває. Головне у цій справі пояснити свою думку і знайти компроміс.
Не мати ресурсу проводити 5 дзвінків на день — це нормально.
Деколи просто бракує настрою чи ресурсу на комунікацію з людьми, а тим паче з незнайомцями. Якщо ти будеш “наповнений”, то розмова точно пройде краще. Тож не засуджуй себе, коли хочеться скасувати зустріч.
Відмовляти кандидатам, з якими немає метчу по цінностях – це нормально.
Той випадок, коли краще сказати “ні” одразу, ніж за короткий час зрозуміти, що все-таки у вас різні погляди. Тут як у дружбі – шукайте “своїх” людей.